Громадський транспорт. Види транспортних засобів. Обов’язки пасажира
Бесіда про правила дорожнього руху
Мета: розширити поняття про громадський транспорт, види транспорту. Ознайомити з обов’язками пасажира. Розвивати навички поведінки в громадському транспорті. Виховувати увагу, вміння поводитися серед людей.
Обладнання: плакати, малюнки.
Учитель. Автомобілі придумала людина, щоб легше їй жилося, оскільки великий обсяг робіт нині виконують різні машини, а автомобілі швидко відвозять людей на місце призначення, та й почуває себе людина у транспорті досить комфортно. Коли їдеш у транспорті — ти пасажир. А пасажир має обов’язки і правила, що їх він має дотримуватися. Що ж це за правила? З того моменту, коли ти тільки думаєш під’їхати автобусом, тролейбусом, трамваєм, маршрутним таксі, поїздом метро, електричкою чи на татовій машині до школи чи до театру, до магазину чи до парку, ти відразу стаєш пасажиром.
Будь уважний!
- Ти йдеш на зупинку, а там стоять люди, які теж готуються стати пасажирами. Стань за ними, а не пхайся вперед, у порядку черги зайдеш у потрібний тобі транспорт.
- Не ставай на край бордюру, оскільки тебе можуть ненароком штовхнути під колеса транспорту, який під’їжджає до самого тротуару, щоб зупинитися зручно для посадки пасажирів.
- Не метушись і не бігай на зупинці, щоб не заважати людям, бо ти можеш і сам впасти, і людей штовхнути під колеса машини.
- А коли заходиш у тролейбус, автобус чи інший транспортний засіб, не штовхайся, будь ввічливий з людьми, пропусти вперед стареньких та батьків з малими дітьми.
- У салоні теж поводься відповідно: якщо є вільні місця, то сядь, якщо ж багато людей, стань так, щоб не заважати іншим пасажирам. Голосно не розмовляй, не привертай уваги людей до себе і не заважай своїм криком. Не бігай по салону і не штовхайся.
- Тримайся за поручні, щоб не впасти при раптовому гальмуванні.
- Пам’ятай, що ти повинен уступати місце старшим людям, пасажирам з дітьми, якщо ти сидиш, а їм сісти ніде. Це правила ввічливості.
- Уважно слухай оголошення водія, щоб не пропустити своєї зупинки. До виходу готуйся завчасно, щоб спокійно і без поспіху вийти в потрібному місці.
- При виході будь уважний, тримайся за поручні, щоб не оступитись і не впасти, бо східці бувають не досить зручні або зависокі для тебе.
- Коли тебе ненароком затисло дверима, то потрібно про це голосно повідомити або попросити інших пасажирів, щоб водій відчинив двері.
- Не спирайся спиною на двері, тому що вони можуть автоматично відчинитись і ти випадеш на проїжджу частину.
Отож правил є багато, але якщо ти людина вихована і не байдужа до себе, то їх засвоїти і виконувати зовсім просто. Поспостерігай у салоні за людьми: чоловік вийшов і подає руку жінці, старенькому чоловікові або дитині, а ось цей чоловік допомагає жінці зайти в салон, інший допомагає підняти візок з маленькою дитиною, а ось юнак запропонував місце жінці, а той встав, щоб посадити дідуся... А ти сам у цей час сидиш чи стоїш? Кому ти допоміг, уступив місце, подав руку? Це все правила культури.
Та ось ти прибув до місця призначення і тобі треба перейти дорогу. Тут також існують свої правила.
- Не поспішай переходити, якщо ти навіть добре знаєш, що всі транспортні засоби треба обходити ззаду, а спереду — трамвай, щоб не потрапити під зустрічний транспорт.
- Уважно стеж за сигналами автомобілів, вони показують поворот.
- А сам ніколи не переходь дорогу або перехрестя навскоси, йди лише перпендикулярно і по переходу.
- Переходь дорогу лише у визначених місцях. Якщо машина їде на великій швидкості, то дуже мала ймовірність того, що вона на переході зупиниться. Ти вже знаєш про гальмівний шлях.
- А гальмівний шлях починається з моменту натиснення на гальма і до повної зупинки. Залежить від багатьох чинників: від швидкості транспортного засобу, його маси та погодних умов. Чим більша маса і швидкість, тим довший гальмівний шлях. Якщо дорога слизька від дощу, снігу, льоду, ожеледиці — тим довший гальмівний шлях. Якщо видимість обмежена від туману, дощу — пішоходів погано видно, водій може не встигнути натиснути у потрібний момент на гальма.
А ще по дорозі можуть їхати автомобілі спеціального призначення, які обладнані сиреною і світлом, яке мигає, — маячком. Такі машини їдуть на великій швидкості, їх зобов’язані пропускати всі транспортні засоби і, звичайно, пішоходи, бо це рятувальні служби: міліція, швидка допомога, пожежна машина, газова служба, служба порятунку та інші. Ці машини можуть їхати і на червоне світло світлофора.
У великих містах є дуже зручний вид транспорту — метро. Це підземна залізниця, яка перетинає усе місто за дуже короткий час і перевозить велику кількість людей. Цим транспортом треба вміти користуватися, бо також є свої правила. У салоні потяга треба поводитися так само, як і в іншому транспорті: не штовхатися, не стояти біля дверей, не спиратися на двері, готуватися до виходу завчасно, не шуміти і т. д. Але от пройти в метро можна лише через турнікет, опустивши жетон або магнітну картку, інакше ти не пройдеш, бо турнікет просто ударить тебе. Буде і боляче, і соромно... Звичайно, ще можна з проїзним квитком біля чергового пройти. А на ескалаторі поводься спокійно, не сідай на сходах, не став там свої речі, не біжи, тому що все це може стати причиною нещасного випадку. А коли підходиш на посадку, то не ставай на край платформи, щоб тебе ненароком не штовхнули вниз на колію, краще пройди вперед чи назад до крайніх вагонів, де менше людей. Транспорт — це чудовий засіб пересування, він друг людини, але до того часу, поки людина виконує всі правила користування ним.
Виконуючи всі правила, ти захистиш себе від нещасного випадку, таким чином збережеш життя та здоров’я.
Порося — Казка про правила дорожнього руху
Казка про правила дорожнього руху
Добре ж як відпочивати
Біля моря, на ріці.
Можна плавати, пірнати
І ловити промінці
Ті, що сонце посилає,
Сипле, сіє цілий день.
Кожен гарно засмагає
Та виспівує пісень.
Безтурботні мама й тато,
Відпочинок — спокій, гра.
Фруктів, овочів багато
І щаслива дітвора.
От і зайчики рішили,
Що поїхати б могли.
Скласти речі поспішили
І квитки для всіх взяли.
А назавтра, рано-вранці.
Як дзвіночки зацвіли,
Похапали сумки, ранці
Й до автобуса пішли.
На місця рядочком сіли,
Згідно куплених квитків.
Пасажири всі раділи,
І водій також радів.
Гарна музика лунає,
Всі принишкли і мовчать.
Хтось під музику дрімає,
Дітлахи дражнилки вчать.
Ось автобусна зупинка:
Там ведмеді стали в ряд.
Пес і Котик, Вовк і Свинка
Та лисички дві підряд.
Ще від лісу до зупинки
Порося мале біжить.
Хрюкнуло, штовхнуло Свинку
Й стати першим норовить.
Що ж, ведмеді відступили,
Порося вперед зайшло,
Їм на лапи наступило,
Ще й вищати почало.
Стільки шуму наробило
І не всядеться ніяк.
Зайцю вушко прокусило,
Лисці з кігтя здерло лак.
Зверху сумки поскидало,
Соки пити почало.
Не трималося і впало,
Сік на Вовка пролило.
Вовк розсердився й легенько
Пустуна за вухо взяв:
«За такі діла, серденько,
Я б тебе відлупцював!
Ну, нехай... Та мусиш знати,
Де і як себе вести.
Чи тебе не вчила мати.
Сам чого не вчишся ти?»
Порося уже мовчало —
В п’яти серденько втекло.
Ох, воно, звичайно, знало,
Що б йому за це було.
У салоні стало тихо,
Ніжно музика звучить.
Поросятко всім на втіху
Сіло нишком і сидить.
На наступній вже зупинці
Вийшов Песик, Щур, Кабан.
Допоміг зійти Кіт Свинці,
А в салон зайшов Баран.
Він старий був, ледь тримався
І присів би залюбки.
Щоб не впасти, намагався
Якось встояти-таки.
Зайченя маленьке встало
(Мама вчила так робить).
Й місце запропонувало
І тепер Баран сидить.
Усміхається в борідку,
Щиро дякує зайцям:
«Добрі зайчики нерідко
Пропонують місце нам.
Дякую, мої маленькі,
Щиро дякую батькам.
Будете і ви старенькі,
Хтось уступить місце й вам».
Порося собі сиділо
І дивилось у вікно.
Поступатись не хотіло
Воно місцем все одно.
Порося було нечемне,
Зле якесь воно було.
Не научене, нікчемне
Все робило всім на зло.
Знов автобус зупинився
І малюк піднявсь на зріст.
За Ведмедя зачепився,
Лисці наступив на хвіст.
Вдарив Цапа ненароком,
Випростався накінець.
По дорозі ще під оком
Залишив Козі синець.
Порося не вибачалось,
Порося є порося!
І з автобуса погналось...
От вам казочка й уся.
Але ні! Усі лишились
Ті, що їхали на пляж.
Зразу трохи пожурились,
Розтривожилися аж.
Можна ж так хіба робити,
Як оце дитя мале?
Як такому в світі жити
І робити іншим зле?
Музика увись летіла,
Біль у серці затихав.
Сонечко усім світило
І автобус під’їжджав
Вже до місця відпочинку,
В ліс, до Синьої ріки.
Всі зібрались за хвилинку
І купались залюбки.
Гарно всі відпочивали.
Діти чемними були:
Старшим місце уступали,
До ріки самі не йшли.
Пасажирами бували
Діти звірів ще не раз.
Але Правила вивчали
І виконували враз.
Бо ж не можна так робити,
Як це робить Порося.
Треба мудро в світі жити...
А тепер вже казка вся!