Патріотичне виховання першокласників

        Школа – це освітній простір, у якому формується, розвивається і стверджується особистість. Патріотичне виховання – це постійно діюча складова виховання, тому у своїй виховній діяльності педагогічний колектив має спиратися на сімʹю, активно співпрацювати з батьками. Адже формування національної свідомості, шанобливого ставлення до рідної мови, історії свого народу, розумінню понять малої і великої Батьківщини, любові і поваги до рідних, матері і батька не можливо здійснити швидко. Це тривалий і багатогранний процес, який триває протягом усього часу перебування дитини в освітньому закладі. І тому, вчитель, учень і батьки повинні стати єдиним цілим організмом, що формується, але і зберігає свою неповторність та індивідуальність. Встановлення взаємин співробітництва у виховному процесі відбувається шляхом здійснення спільних творчих проектів.

        Вихованню у дітей патріотизму надавали першочергового значення корифеї вітчизняної педагогіки Г.Ващенко, О.Духнович, С.Русова, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський та інші.

        Дім починається з фундаменту, а школа – з її початкової ланки, яка приймає дитину такою, як вона є, і допомагає їй ставати розвиненою, освіченою людиною.

        Чільне місце в роботі початкової школи посідає патріотичне виховання, яке починається з любові до рідної домівки, школи, мови та гордості за свій край, свою державу.

         За словами В.Сухомлинського, роки навчання у початкових класах є цілим періодом морального, інтелектуального, емоційного, фізичного розвитку, який буде реальною справою лише за умови, що дитина живе багатим життям сьогодні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра.

        У вихованні молодших школярів великої уваги потребує формування патріотичних рис їхнього характеру: навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти і милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості, організованості, стійкої уваги. У цьому ж руслі не менш важливе значення має вироблення духовно-моральних та вольових рис: патріотизму, відповідальності, національної свідомості дисциплінованості, людської гідності, взаємної пошани.

        Якості свідомих громадян України я виховую такими методами, формами, традиціями, мораллю, що вироблені народом впродовж усього історико-культурного розвитку. Робота з виховання патріотизму охоплює всі види діяльності школярів: навчальну, ігрову, трудову, художню, спортивну, громадську. Вихованню у першокласників національної свідомості, шанобливого ставлення до культури, мови, історії, звичаїв і традицій сприяють виховні заходи, екскурсії до музеїв,  ігри-мандрівки, бесіди, свята, уявні подорожі, конкурси, ігри, вікторини, інформаційні хвилинки, виставки малюнків, козацькі забави, зустрічі з ветеранами війни тощо. Ми вважаємо, що зберегти і зміцнити нашу державу зможуть громадяни, які люблять свою Батьківщину, свій народ, готові жити в Україні, прагнуть розбудовувати її як суверенну, незалежну, правову, демократичну державу, готові відстоювати незалежність Батьківщини та успішно самореалізовуватись.

        У школі ми постійно ведемо пошук методичних прийомів і форм, новітніх підходів до виховної роботи для прилучення школярів до норм і правил суспільного життя.

        Під час навчально-виховного процесу я ознайомлюю першокласників із державними та народними символами України,  звичаям і традиціями українців, уявно подорожуємо Україною, відвідуємо міський Краєзнавчий музей, шкільний музей. Маленькі школярі охоче беруть участь у конкурсах малюнків: «Україна – моя країна», «Нащадки козацької слави»,  розучили українські народні ігри: «А ми просо сіяли», «Земля, вода, повітря, вогонь», «Подоляночка». На уроках та виховних заходах використовую цікаві для дітей ігри на патріотичну тематику: «Гронування», «Аукціон  слів», «Що  віддаси  Землі  рідній?», «Сонце  Батьківщини».

        Національна свідомість та патріотичні почуття учнів формуються під час проведення мною виховних заходів: «Україна – наш  спільний  дім», «Знай і поважай Герб, Прапор і Гімн своєї  Батьківщини», «Мама, тато, я – українська сім'я », «Моя рідна Україна», «Нехай завжди квітує дерево родинне», «Квіти – це історія нашого народу», «Нема без кореня рослини, а нас, людей, без Батьківщини»,  «Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і дзвенить», «Українська мова – наш скарб», «З Україною в серці».

        Будуть змінюватися часи, школа вирішуватиме нові завдання, проте актуальною є і буде одна проблема – виховання громадянина України, який знає і пам’ятає свій рід, мову, цінує минуле і буде гідно творити майбутнє.

       

 

 

 

Використання інтерактивних технологій

на уроках у початкових класах

«В однієї дитини потік думок тече бурхливо, стрімко народжуючи все нові і нові  образи, в іншої, - як широка, повноводна, могутня, таємнича в своїх глибинах, але повільна ріка».

                                            В.О. Сухомлинський

        Формування життєвих навичок розглядається сьогодні як необхідний компонент освіти. Це вимагає використання освітніх технологій, які активізують учнів, на відміну від передачі абстрактної, готової інформації відірваної від життя й життєвого досвіду.

        На мою думку, перспективний шлях розвитку освіти - впровадження інноваційних, рефлексивно - предметних, ігрових технологій. Я вважаю,  що найефективнішими технологіями навчання життєвим навичкам є проектні, ігрові та тренінгові технології.  Вони ставлять дитину в позицію творця, а не виконавця чужої волі.           

        Інтерактивність ( або відкритість до спілкування) набирає в наші дні особливого значення. Інтерактивне навчання міняє звичні форми на діалогові, що базуються на взаємопорозумінні та взаємодії.

         На інтерактивних уроках розвиток комунікативних умінь і навичок учнів здійснюється як в спілкуванні мікрогрупи, так і в діалозі між групами. Ефективність роботи кожної групи залежить від того, наскільки вдасться реалізувати дві основні функції навчання в діалоговому режимі: вирішення навчальних завдань і вияв підтримки членів групи в ході спільної роботи.

Компетентнісний підхід вимагає забезпечити реальну активність школярів у навчальному процесі. Особистісна орієнтація освіти потребує змін у технологіях навчання. Тому зростає вага тих технологій, які сприяють формуванню практичних навичок, пошуку й аналізу інформації, самоорганізації, становленню ціннісних орієнтацій. Проблемою сучасної школи є створення умов, за яких кожен учень мав би змогу навчатися самостійно, здобувати необхідну інформацію, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації. Серед них найперспективнішою видається інтерактивна технологія у процесі реалізації компетентнісно орієнтованого підходу до навчання та виховання молодших школярів.

З огляду на це, важливими напрямками моєї роботи є розробка і впровадження у процесі навчання елементів  інтерактивного навчання, з метою реалізації компетентнісно орієнтованого підходу до навчання та формування ключових компетентностей учнів початкових класів.

Всім відомо, «що діти вчаться ефективно.якщо:

§   є мотивація до навчання;

§   використовуються методи, які відповідають різним стилям і   способам навчання;

§   створено приязне комфортне середовище;

§   володіють відчуттям контролю над процесом навчання;

§   досягають успіхів;

§   є можливість випробувати нові знання на практиці і використати набуті знання;

§  повністю залучаються у процес навчання;

§  мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;

§  можуть побачити використання набутих знань та вмінь на практиці.

Всім цим «якщо» відповідає технологія інтерактивного навчання.

В Україні розроблена та пропагандується технологія інтерактивного навчання О.І.Пометун та Л.В. Пироженко.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, висловлювання своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, вміння доказово міркувати, спільне вирішення питання на основі аналізу та відповідної ситуації.

Інноваційна значущість мого досвіду полягає в тому, що на основі вивчення та аналізу науково-методичної літератури, власного досвіду роботи з проблеми «Використання інтерактивних технологій на уроках у початкових класах», мною були виявлені і систематизовані найбільш припустимі інтерактивні технології для умов мого класу:

§при фронтальній формі роботи: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Ажурна пилка», «Незакінчене речення», «Асоціативний кущ»;

§при кооперативній формі роботи: робота в парах («Обличчям до обличчя», «Один-удвох-усі разом»), робота в малих групах, «Карусель», «Акваріум»;

§інтерактивні ігри: «Рольова гра», «Імітаційні ігри», «Драматизація»;

§технології навчання у дискусії: «Прес», «Обери позицію», «Зміни позицію», «Дискусія».

Крім того, технології ситуативного моделювання дозволяють проводити нестандартні уроки.

 Це такі уроки:

Урок-дискусія.Урок-сюжетна замальовка.

Урок-дослідження.Урок-подорож.

Урок-звіт.Урок-казка.

Урок-змагання.Інтегровані уроки.

       Компетентнісний підхід передбачає особистісно-діяльнісне навчання, заохочуючи активність учнів.

У формуванні ключових компетентностей на різному змісті необхідно забезпечити:

§  чітке усвідомлення дитиною мети роботи;

§  мотивацію на одержання виховного результату;

§  оволодіння загально-навчальними уміннями і навичками;

§  рефлексію своїх досягнень;

§  можливість використання одержаних знань і умінь для розв’язання різних типів навчальних і життєвих задач (серед яких є обов’язково творчі); набування індивідуального досвіду завершеної справи;

успішної співпраці у різних групах, для виконання комплексних завдань (наприклад, участь у проектах, творчих роботах, виставках, громадських дорученнях тощо),які вимагають застосування різних компетентностей, фізичної і вольової готовності до продуктивної праці;

§  навчання дітей приймати рішення, спираючись на досвід, елементарне прогнозування.

Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні для певного класу. Накопичений мною досвід з питань формування ключових компетентностей свідчить про те, що інтерактивні методи забезпечують процес формування компетентностей, дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика застосовуються одночасно, а це надає змогу учням:

§аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й тому зробити засвоєння знань більш доступним;

§навчитись формувати власну думку, правильно її виражати, доводити свою точку зору, аргументовано дискутувати;

§навчитись слухати інших, поважати альтернативну думку;

§моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації й переживати їх;

§вчитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу;

§знаходити спільне вирішення проблеми;

§розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи.

Інтерактивні методи  дозволяють учителю:

§підвищити навчальну мотивацію;

§підвищити рівень самоорганізації учнів, рівень сформованості самоосвітньої компетентності;

§розвивати критичне та логічне мислення, творчі здібності, навички проектної діяльності.

               Спостерігаючи за результатами впровадження інтерактивних технологій у навчальний процес, я прийшла до висновку, що рівень сформованості предметних компетенцій учнів значно зростає. У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність шляхом оволодіння організаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оціночними уміннями і навичками, особистий досвід культури поведінки в соціальному та природному оточенні, співпраці у різних видах діяльності. А отже відбувається формування ключових компетентностей учнів.

          Практичне значення мого власного досвіду роботи з проблеми полягає в тому, що дібрані та систематизовані мною матеріали можуть використовуватися у роботі вчителями початкових класів.

          Протягом 2010 – 2016 років брала участь у Фестивалях педагогічної майстерності, семінарах, у засіданнях шкільних методичних об’єднань, виставці-презентації педагогічних ідей та інновацій, опублікувала методичні розробки  на сайті «Учительський.сайт».

Впроваджую різноманітні інтерактивні форми як у цілому, так і їхні окремі елементи, які більш раціональні на різних етапах уроку.

Велику увагу приділяю дидактичним іграм. Склала й проводжу на уроках математики такі ігри: «Хто більше запам’ятає?», «Фотограф», «Не помилися», «Не підведи свою команду!», «Знайди помилку».

Ігри сприяють розвитку зорової, оперативної (короткочасної) пам’яті. Учні вчаться умінню аналізувати, порівнювати малюнки, геометричні фігури, знаки, установлювати закономірності, знаходити порушення даної закономірності.

Аналізуючі досвід своєї роботи вважаю, що одним з важливих прийомів навчання є коментоване письмо. Використовую індивідуальні картки, в які включаю слова на досліджувані орфограми.

Під час навчання учнів велику увагу приділяю розвитку мови учнів. Вважаю, що на сьогоднішній день уже знайдена ідеальна інтерактивна форма роботи з розвитку мови - це дискусія. Уже з першого класу додаю в словниковий запас дітей фрази: «Я вважаю», «На мій погляд», «Я з вами не згодний» і т.д. Це є тренінгом комунікативних навичок, а також яскраво демонструє результати багатогранної роботи з формування зв’язної мови, сприяє виробленню власних цінностей, створює атмосферу співробітництва.

Інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.

Але у процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі:

-         часто молодші школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.    

-         труднощі в малих групах: лідери намагаються “тягнути” групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

Для подолання складності застосування інтерактивних технологій я ретельно аналізувала свою роботу. Мені вдалося за допомогою різних спостережень, ігор, форм спілкування як в урочний, так і позаурочній час здобути довіру дітей, встановити з ними контакт, зрозуміти їхні задуми, переживання. А це все допомагає знайти правильний підхід до кожної дитини.

Через актуальність проблеми, над якою працюю, мої виступи обговорюються на методоб’єднаннях.

Позакласна робота є добрим помічником у реалізації багатьох навчальних і виховних завдань. У своїй роботі приділяю цьому багато часу, виховна робота допомагає досягти кращого засвоєння школярами досліджуваного на уроках матеріалу.

Виховну роботу в класі я планую, враховуючи сучасні вимоги до розвитку особистості дитини - розумної, творчої, активної. Засвоєння, збереження й розвиток традицій і звичаїв українців - важливий спосіб зміцнення національної свідомості. У народі є повір’я: той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми й богом. Знання про свої родини охоплюють походження батьків, їх соціальний стан, місце й роль у сімейній ієрархії, сімейні зв’язки. Мій клас бере участь у загальношкільних заходах

В самоосвітній діяльності використовую не тільки фахову та спеціальну літературу, але велику увагу приділяю сучасним новітнім інформаційним технологіям.

Підводячи підсумок, хочеться ще раз відзначити, що проаналізувавши свою роботу,  знову переконалася в правильності вибору проблеми, над якою працюю.

Мій педагогічний світ - це світ інтерактивних технологій, за допомогою яких я можу реалізувати будь-яку навчальну або виховну задачу, максимально наблизившись  до життєвих ситуацій. А в таких умовах розвиток життєвих компетентностей учнів досягає найвищого результату.