Про це повинні знати всі. Про що говорить знак: череп з перехрещеними кістками? На яких приміщеннях його вивішують? Чому не можна заходити в трансформаторні будки і займати обірвані електропроводи?

Бесіда про правила протипожежної безпеки

Мета: ознайомити учнів з Правилами протипожежної безпеки у побуті, на вулиці. Розширити раніше одержані знання. Розвивати свідоме ставлення до виконання Правил протипожежної безпеки. Виховувати увагу, обережність.

Обладнання: малюнки, плакати.

Учитель. Майже у кожному великому дворі, навколо якого розміщені багатоповерхівки, є малесенький будиночок з постійно зачиненими дверима. Якщо постоїш біля нього, то почуєш, що там щось гуде. Це — трансформаторна будка. Тут знаходяться прилади для зменшення напруги змінного струму, який подається в будинки. Це дуже небезпечний будиночок для кожної людини, і тому двері зачинені, щоб ніхто туди не міг зайти. На дверях цього будиночка висить знак «череп з перехрещеними кістками», який попереджає про небезпеку. Але іноді двері в будиночок відчиняються, і туди заходять люди в спецодязі і щось там роблять. Це приходять майстри, щоб усунути несправності. Вони знають, що треба робити, і поводяться дуже обережно. Але, на жаль, є діти, яким кортить зазирнути у заборонені місця. Вони нерідко ламають замок, щоб подивитися, що ж так гуде, псують трансформатор і дуже часто самі потрапляють у біду. Після таких відвідин двері не зачиняються і туди вже будь-хто може зазирнути. Колись в одній газеті я прочитала про сумний випадок, який стався з двома дітьми саме у трансформаторній будці. Така сама будка стояла на околиці села. Хтось зламав у ній двері, і цікаві хлопчаки іноді зазирали туди. Того дня двоє хлопчаків поїхали кататися на велосипедах. По дорозі додому їх застала гроза. І вони вирішили перечекати дощ біля цієї будки. Цього ні в якому разі не можна робити, оскільки там висока напруга, і блискавка найчастіше вдаряє саме у трансформаторну будку. Але вони не подумали про це і поставили велосипеди, а самі стали під стіною. Один з них прочинив двері і зазирнув усередину. Там чулося гудіння. Хлопці забули про дощ і взялися проводити досліди. Їм було цікаво, що буде, коли на трансформатор кинути мокру палицю. І кинули. Прилад загудів, як звір, а палиця прилипла до нього. Стало ще цікавіше. І одному хлопчикові захотілося побачити, що буде з його другом, якщо його штовхнути на трансформатор. І штовхнув. Хлопчик і крикнути не встиг, як страшна машина пронизала його струмом і відкинула від себе геть. Весь обгорілий, чорний, він непритомний лежав під дощем. З одягу йшов дим. А той, хто штовхав, схопив велосипед і помчав додому, не сказавши нікому й слова про цю трагедію. Обгорілу і вмираючу дитину випадково побачив його сусід і відвіз до лікарні. Лікарі довго боролися за життя дитини. Він вижив, але залишився без обох рук і зі страшними опіками тіла. До нього в лікарню прийшли його однокласники і запитали, що йому принести. Хлопчик подивився на них очима, повними сліз, і сказав, що найбільше за все на світі він хотів би м’яку іграшку, щоб погладити її руками. Та тільки рук у дитини не було. У кожного з вас, мабуть, виникло запитання: «А що з його другом?». Я не знаю закінчення цієї трагедії, тільки думаю собі, що з ним нічого доброго бути не може, адже кожен за свої вчинки має нести відповідальність. І він також понесе кару за те, що зробив. Двоє хлопчиків стали каліками на все життя. Тільки один хлопчик залишився без рук, а другий — з чорною душею. В обох випадках це трагедія. Тому завжди треба думати перед тим, як щось робити. Недаремно люди кажуть: «Сім раз відмір, а раз відріж». Пам’ятайте про це.

  Автор: Надія Красоткіна