Я — пасажир

Бесіда про правила дорожнього руху

Мета: розширювати знання дітей про правила дорожнього руху. Розвивати вміння і навички правильної поведінки на вулицях і дорогах та в громадському транспорті. Виховувати дисциплінованість, увагу.

Учитель. Нині чималий обсяг робіт виконують машини, а громадський транспорт перевозить людей до місця призначення, та й почуває себе людина у транспорті досить комфортно. Коли ти їдеш у транспорті — ти пасажир. А у пасажира є обов’язки і правила, що їх він повинен дотримуватися. Що це за правила? З того моменту, коли ти тільки збираєшся під’їхати автобусом, тролейбусом, трамваєм, маршрутним таксі, метро, електричкою чи батьківською машиною до школи чи до театру, до магазину чи до парку, з цього моменту ти стаєш пасажиром. А тому будь уважний!

Будь уважний!

  • Ти йдеш на зупинку, де стоять люди, які теж готуються стати пасажирами. Стань за ними, не пхайся вперед, у порядку черги зайдеш у транспорт.
  • Не ставай на край бордюру, бо тебе можуть ненароком штовхнути під колеса транспорту, який під’їжджає до самого тротуару, щоб зупинитися для зручної посадки пасажирів.
  • Не бігай і не метушися на зупинці, щоб не заважати людям, бо ти можеш і сам впасти, і людей штовхнути під колеса машини.
  • Коли заходиш у тролейбус, автобус чи інший транспортний засіб, не штовхайся, будь ввічливий з людьми. Пропусти вперед стареньких та батьків з малими дітьми, адже ти вже школяр, на тебе дивляться як на самостійну людину.
  • У салоні також поводься культурно: якщо є вільні місця, то сядь; якщо багато людей, то стань так, щоб не заважати іншим пасажирам. Голосно не розмовляй, не привертай уваги людей до себе і не заважай своїм криком. Не бігай по салону і не штовхайся.
  • Тримайся за поручні, щоб не впасти при раптовому гальмуванні чи на повороті.
  • Пам’ятай, що ти повинен поступатися місцем старшим людям, пасажирам з дітьми, якщо ти сидиш, а їм сісти ніде.
  • Уважно слухай оголошення водія, щоб не пропустити своєї зупинки. А до виходу готуйся завчасно, щоб спокійно і без поспіху вийти в потрібному місці.
  • При виході будь уважний, щоб не оступитись і не впасти, бо східці бувають не досить зручні або зависокі для тебе.
  • Коли тебе ненароком затисло дверима, то потрібно про це голосно повідомити або попросити інших пасажирів, щоб водій відчинив двері.
  • Не спирайся спиною на двері, тому що вони можуть автоматично відчинитись і ти випадеш на проїжджу частину.

Отже, правил є багато, але якщо ти людина вихована і небайдужа до себе, то їх засвоїти і виконувати зовсім просто. Поспостерігай у салоні за людьми: чоловік вийшов і подає руку жінці, старенькому чоловікові або дитині, а ось цей чоловік допомагає жінці зайти у салон, інший допомагає підняти візок з маленькою дитиною, а ось юнак звільнив місце, щоб сіла жінка, а той встав, щоб посадити дідуся... А ти сам у цей час сидиш чи стоїш? Кому ти допоміг, поступився місцем, подав руку? Це все правила культури, які у такий спосіб і виявляються між людьми. Та ось ти вже прибув до місця призначення, обережно вийшов і тобі треба перейти дорогу.

Від тебе вимагається посилена увага, тому що і тут існують свої правила.

  • Не поспішай переходити, якщо ти навіть добре знаєш, що всі транспортні засоби треба обходити ззаду, а трамвай — спереду, щоб не потрапити під зустрічний транспорт. Краще зачекай, нехай він від’їде, щоб добре було видно дорогу.
  • Уважно стеж за сигналами автомобілів.
  • Сам ніколи не переходь дорогу або перехрестя навскоси, йди лише перпендикулярно і по пішохідному переходу.
  • Переходь дорогу лише у визначених місцях. Якщо машина їде на великій швидкості, то дуже мала вірогідність того, що вона на переході зупиниться. Ти вже знаєш про гальмівний шлях.
  • Гальмівний шлях починається з моменту натиснення на гальма і до повної зупинки. Його довжина залежить від багатьох чинників: від швидкості транспортного засобу, його маси та погодних умов. Чим більша маса і швидкість, тим довший гальмівний шлях. Якщо дорога слизька від дощу, снігу, льоду, ожеледі — тим довший гальмівний шлях. Якщо видимість обмежена від туману, дощу — пішоходів погано видно, водій може не встигнути натиснути у потрібний момент на гальма. Отож будь уважний.

А ще по дорозі можуть їхати автомобілі спеціального призначення, які обладнані сиреною і світлом, що мигає, — маячком. Такі машини їдуть на великій швидкості, їх зобов’язані пропускати всі транспортні засоби і, звичайно, пішоходи, бо це рятувальні служби: міліція, швидка допомога, пожежна машина, газова служба, служба порятунку та ін. Ці машини можуть їхати і на червоне світло світлофора. Тому завжди будь на сторожі!

У великих містах є дуже зручний вид транспорту — метро. Це підземна залізниця, що перетинає все місто і за дуже короткий проміжок часу перевозить велику кількість людей. Цим транспортом треба вміти користуватися, бо і тут є свої правила. У салоні потяга треба поводитися так само, як і всюди: не штовхатися, не стояти біля дверей, не спиратися на них, готуватися до виходу завчасно, не шуміти і т. д. Пройти в метро можна тільки через турнікет, опустивши жетон або магнітну картку, інакше не пройдеш, бо турнікет просто зачиниться перед тобою. Буде і боляче, і соромно... З проїзним квитком можна пройти біля чергового. На ескалаторі поводься спокійно, не сідай на сходах, не став там свої речі, не біжи, тому що все це може стати причиною нещасного випадку. А коли чекаєш на посадку, то не ставай на край платформи, щоб тебе ненароком не штовхнули вниз на колію. Краще пройди вперед чи назад до крайніх вагонів, де менше людей.

Транспорт — чудовий засіб пересування, але до того часу, поки людина виконує всі правила користування ним. Виконуючи всі правила, захистиш себе від нещасного випадку, а тим самим збережеш життя і здоров’я. Та не всі діти так думають, тому нерідко трапляються прикрі випадки, за які доводиться потім розплачуватися все життя. Як та коза, котра не хотіла вчити правила дорожнього руху в нашій казці.

Пригоди Кози, що правил дорожнього руху не вчила

Казка про правила дорожнього руху

Над річкою росте лоза
І трав силенна-сила!
Сюди якось прийшла Коза —
Їдальню тут зробила.
А що? Місцинка хоч куди!
Є тінь, щоб відпочити!
І так близенько до води:
Є їсти що і пити.
Сусідів враз собі знайшла:
Дві жабки і Лелека.
Але сюди Коза прийшла
Із міста, іздалека.
Їй по дорозі треба йти,
А ще й з містка не впасти,
Аж дві дороги перейти,
Щоб в цей куток попасти.
І все б нічого, та Козі
Потрібно дещо знати.
У місті — це вам не в лозі
Й не на лужку гуляти!
Тут правила дорожні є,
Їх знати всі повинні:
І пес, що он водичку п’є.
Коти і Кози, й Свині.
А якщо правила не вчить,
Чекає небезпека.
Машина вас зіб’є умить,
Що мчить он там, здалека.
Звичайно, жителям міським
Без них не обійтися.
Ці правила відомі всім,
Ти з ними подружися!
Та не така була Коза,
Вона про них не знала.
В їдальню, де густа лоза,
Вона щодуху мчала.
Ось тротуар, ось правий бік,
Усі йдуть на роботу.
І раптом вереск, гам і крик —
Коза летить навпроти!
Штовхнула сильно Кошеня,
Ударила по оці,
Рогами б’є всіх навмання —
Біжить по лівім боці!
Вона — метка, Коза — прудка!
Біжить і не зважає,
Що ця її хода швидка
Всім іншим заважає.
Та правило це вивчи ти
І знай на кожнім кроці:
По тротуару треба йти
Завжди по правім боці!
А щоб дорогу перейти —
Теж є перестороги.
Не можна, де попало йти
На інший бік дороги.
Зелене світло заморга,
Як спиняться машини...
А от Коза... Яка ганьба!
Летить під самі шини!
І гальма злякано вищать,
Та все ж спинитись встигли.
Всі дуже злякані стоять...
Коза собі — побігла!
Задерла хвостика біжить,
Ще й мекає — співає!
І Правил тих Коза не вчить,
Тому їх і не знає.
І знову скаче навмання
Де вправо, де уліво.
Та від біди біжить щодня.
І поки що щасливо.
От знову йдуть на перехід
Всі чемно тихим кроком.
Й Коза біжить за ними вслід
І, як завжди, галопом!
Червоно світлофор горить,
Усіх застерігає.
Але Коза уже біжить,
Бо, бачте, не встигає.
А тут і трапилась біда
Машина завищала.
Коза-красуня молода,
З розгону так і впала!
Перевернулась разів два,
Від болю світ чорніє...
І от лежить, як нежива,
Піднятися не сміє.
А світлофор тут засвітив
Зеленим гарним оком,
Тому ніхто і не спішив,
А йшов повільним кроком.
Козі піднятись помогли,
Поставили на ноги.
Її гуртом перевели
На інший бік дороги.
Іде вона і шкутильга,
Скривилась, не стрибає,
Бо у Кози болить нога...
Ось так завжди буває,
Як Правил руху не вивчать,
Прийде біда, скорбота.
Ну, а коли вже щось болить,
Стрибати неохота.
Іде тихесенько Коза
В їдальню, що на річці.
А на очах блищить сльоза
І сумно так Козичці.
А от і лози шурхотять,
Плигають жабки в воду.
І бризки весело летять
Від цього хороводу.
От і Лелека — гарний гість,
Із добрим днем вітає.
Коза листки вербові їсть,
А ще траву щипає.
Поїла добре, попила
Й лягла у холодочку.
І в сон одразу попливла
У райському куточку.
Нога вже майже не болить
І треба йти додому.
Але Коза сумна стоїть...
А от чому? Відомо!
Вона боятись почала
Іти через дорогу,
Бо знає добре, що могла
Собі зламати ногу.
І стало сумно враз Козі,
А що робить — не знає.
Стоїть тихесенько в лозі
І так собі гадає:
«Як не піти, лишитись тут —
Прийде лиха година.
Вовки голодні розірвуть...
А там... Зіб’є машина...»
Дорога стала їй страшна
І що Козі робити?
Стоїть і журиться вона,
Що їй недовго жити.
Але Бровко дворняжка біг,
Аж глядь — Коза ридає.
Допомогти б Козі він міг,
Бо Правила всі знає.
Та чи ж погодиться вона,
Щоб вчив її собака?
Стоїть зажурена й сумна
Колишня задавака.
Вже й правила всі хоче вчить,
Щоб їх напам’ять знати,
Щоб у безпеці завжди жить,
Від болю не страждати.
Тож з радістю Бровко навчив,
Йому було приємно.
Разів десяток повторив
Терпляче й дуже чемно.
І щоб не трапилось біди,
Козу він проводжає.
Дорогою туди й сюди,
Всі теми повторяє.
Тепер дотримується їх
Коза на кожнім кроці.
По тротуару йде вона
Завжди по правім боці.
Дорогу також перейде
У визначенім місці.
І не загрожує ніде
Нічого нашій Кізці.
Через дорогу не біжить,
А краще зачекає.
Коза здорова хоче жить
І Правила всі знає.
Дорожні правила вивчай,
Їх треба зазубрити!
Ніколи їх не забувай,
Щоб у безпеці жити!