Автопортрет «Я – педагог і особистість»

Усі ми з дитинства мріємо кимось стати. Після закінчення школи перед нами відкривається безліч доріг. Дуже важливо не зрадити своїй мрії, і тоді будь-яка робота буде і легкою, і радісною.  Я свій вибір зробила, навчаючись у молодших класах школи: з дитинства мріяла про професію вчителя. Зустріч з моєю першою вчителькою  визначила мою особисту глибоку повагу до професії педагога. Я не зрадила своїй мрії.

Ось уже 6 років  працюю на педагогічній ниві. Щодня веду дітей у світ непізнаного, невідомого, відкриваю двері палацу знань, вчу мудрості. Кожний день відрізняється від попереднього, кожний урок не схожий на інші, кожний учень неповторний. Велике щастя спостерігати за маленькими янголятами, які з посмішкою заходять до класу, щиро вітаються, діляться своїми таємницями,  переживаннями, із розумними очима та відкритим серцем дивляться на вчителя. Вдивляючись у дитячі очі, думаю: «Чи зможу відповісти на усі їхні питання, чи зможу залагодити конфлікт?»

Моє кредо: «Навчаючи інших, теж навчаєшся». Так, я навчаюся у дітей дивитися на світ просто, радіти життю. Мої учні зобов’язують мене бути кмітливою, винахідливою, наполегливою, терплячою людиною. Завдяки спілкуванню з учнями виховую їх не тільки словом, а й усіма якостями своєї особистості. Костянтин Ушинський писав: «Вчителеві треба бути таким, якими він хоче бачити своїх вихованців». До цього і прагну!

Професія педагога дала мені можливість духовно розвиватися, самовдосконалюватися, розкрити власний потенціал, стати творчою особистістю. Школа – це невід’ємна частина мого життя.

Я вважаю, що педагог зможе сформувати особистість дитини лише тоді, коли сам є особистістю. З упевненістю можу сказати, що сьогодні я – педагог і особистість, якими мріяла стати.